Є зірки, які виконують реп, а є такі, які роблять це дуже добре. Також є такі виконавці, котрі виходять за межі хіп-хоп культури, аби стати більш комерційними, наприклад, Kanye, Jay-Z, Eminem. Проте було б несправедливо порівнювати репера Professor Green із будь-ким, кого ми згадали, адже він, без сумніву, неповторний; найбільш близькою для нього є виконавиця Lily Allen.
Слова пісень Professor Green насичені суперечливими відголосами поп-культури, гострим почуттям гумору і чесністю, яка так рідко трапляється у сучасній реп-музиці. Professor Green став одним із найяскравіших виконавців 2010 року. У британських музичних чартах, які переповнені композиціями MC, з’явилось місце і для виконавця, який виконує щось більше, ніж просто реп. Professor Green справді унікальний репер. Він веселий, відвертий, завжди має про що розповісти; він репер, який став сильною особистістю та зумів при цьому зберегти свою відвертість та відкритість. Тіло Professor Green прикрашають татуювання та великий шрам на шиї. «Я білий, я походжу з району Хакні. Вже зовсім скоро я збираюсь зробити ще кілька нових татуювань. Якщо б Vanilla Ice не був Vanilla Ice, то мені б довелось зайняти його місце», — жартує Green. Звичайно, зірка жартує, проте ці слова слушні, зважаючи на те, який нестерпний тиск чинять у його районі на музику MC.
 

У лютому світ побачив кавер на пісню гурту The Inxs «I Need You Tonight», який одразу отримав відзнаку Zane’s Hottest Record In The World. Згодом, у травні, з’явився ще один кавер на композицію S.O.S. " Just Be Good To Me». Спільно із Lily Allen Green виконав цю пісню перед тисячними стадіонами у кількох країнах світу.
«Ми спілкувалися на Facebook і я згадав про пісню, яка виявилась її улюбленою. І раптом Lily спитала, чому б їй не заспівати приспів до цієї пісні?», — згадує Green. — «І я такий: ну, якщо ти хочеш…». Lily не лише взяла участь у записі пісні, але й запросила хлопця долучитись до її музичного туру Великобританією, Європою та Австралією, аби вони могли наживо виконувати спільний трек.
«Я такий вдячний за все, що Lily для мене зробила. Вона справді допомогла зробити для мене цей рік просто неймовірним. Вона чесна та дуже прямолінійна, ти точно знаєш, чого вартий — вона відповідає за кожне своє слово. Це був просто неймовірний досвід», — сказав фан Jay-Z, Lamb і Portishead, перед тим, як відмовитись від подорожі на яхті до Сіднею разом із Muse.

Мелодійні рими та ефект фізичної присутності це не єдине, що робить Green таким неповторним. У свої 26 років він має великий життєвий досвід: від перемоги у реп-батлі та відзнаки самого Mike Skinner, до жорстоких бійок та співпраці із Lily Allen за два тижні одразу після інциденту. Життя цього репера, уродженця Хекні та зі справжнім ім’ям Stephen Paul Manderson, було надзвичайно насиченим.
Just Be Good To Green (feat. Lily Allen)

Одразу після народження майбутньої зірки, його 16-річна матуся та 18-річний батько розбіглися. На ноги малюка підняла бабуся, котра мешкала у районі Лондона Хекні. Саме там малий Stephen відчув на собі усі реалії міського життя. «Мені ніколи не було нудно; ми спілкувались із поліцією з малого», — розповідає Green, згадуючи про своє дитинство. Розумного хлопчину Green запросили вчитись до престижної школи St. Pauls, проте заради друзів він відмовився від пропозиції та закінчив загальноосвітню школу в Тотенхемі. «У мене був великий потенціал і я міг навчатись дуже добре. Проте школа не цікавила мене. Мені було дуже нудно навчатись», — сказав Green. — «У цьому є заслуга і мого батька. Я намагався бути схожим на нього, проте його не було в моєму житті. Я був чутливою дитиною. За мною ніхто не наглядав і ніхто не водив мене до школи за руку, натомість я міг робити усе, що мені заманеться». Green не бачив свого батька понад шість років, а у 2007 році той раптово помер. «Звичайно, було б краще, якщо б ми з ним розмовляли, проте я змирився з усім цим».

Так як Stephen виростав сам у східному Лондоні без нагляду батька, то йому часто вдавалось потрапляти у не дуже приємні пригоди. Хлопець працював дизайнером та друкарем у дизайнерській компанії. Під час однієї із обідніх перерв на очі хлопця натрапило оголошення про фріланс-батл під назвою «Lyric Pad», який мав відбутись у барі «Camden’s Oh!». Незважаючи на те, що до того хлопець репував лише зі своїми друзями, він таки вирішив взяти участь у змаганні. «У мене не було жодного досвіду, проте я прийшов на змагання і переміг», — згадує Green.

Наступного місяця репер знову отримав перше місце і його помітили. Щотижня виконавець ставав першим, аж поки він не отримав звання чемпіона, і єдиним MC, який став переможцем змагання сім разів поспіль два рази підряд. Зі своїми швидкими відповідями, цікавими метафорами та заключними фразами, Green полонив публіку та суддів, зокрема, Mike Skinner. Після цього Green запросили виступити на змаганні бі-боїв у Брікстоні, а згодом він поїхав у тур із The Streets. Згодом світ побачила пісня «Stereotypical Man», яка стала номер один на Великобританській андерграундній сцені, займаючи перші сходинки чарту Channel U тижнями. Його перша платівка із міксами під назвою «Lecture No.1», що містив хіт «Upper Clapton Dance», зробив Green легендою британської поп-сцени.
Одночасно репер отримав нагороду Jump Off та отримав змогу виступити на чемпіонаті світу з реп-батлу Fight Klub, який відбувається на Багамах. Невдовзі після цієї приємної новини Green заарештували через підозру у зберіганні та розповсюдженні наркотиків. На щастя, за кілька днів до виступу на Багамах усі звинувачення з хлопця зняли. Після цього репер вирішив повністю змінити своє життя. «Я міг втратити усе, проте, дякувати Богові, цього не сталось. Тоді я розпрощався зі своїм минулим».
Поступившись першим місцем чемпіону світу з репу Jin, Green повернувся додому та вже зовсім скоро мав кілька причин, аби святкувати — він підписав угоду про співпрацю із лейблом «The Beats», власником якого був сам Mike Skinner, та отримав нагоду виступити у слоті «In New DJs We Trust» на «Radio 1». Незважаючи на те, що «The Beats» розпались ще до того, як Green встиг випустити свій альбом, Mike Skinner став його продюсером.
«Мені було досить важко пережити період спаду, проте все це стало для мене благословенням. Я отримав змогу більше попрацювати над собою, і став сформованим виконавцем», — сказав репер. 2008 року Green записав збірку синглів «Green» та вирішив будь-що повернутись до музики, навіть, якщо це означатиме повністю незалежний шлях.
Ще до того, як розпочалась рекламна кампанія його платівки, на Green напали у одному із нічних клубів Лондона. Репер небагато розповів про цей інцидент, відомо, що у травні 2009 року один із учасників бійки сильно поранив шию виконавця битою пляшкою. Green вибіг на вулицю, тримаючись за шию та відбиваючись від нападника, люди навколо знімали те, що відбувається на камери мобільних телефонів. Повністю зневірившись у порятунку, репер намагався заспокоїтись до того, як приїде швидка. «Я подзвонив своїй бабусі та мамі, й розповів, що сталось. Я намагався розслабитись, проте розумів, що нічого доброго з цього не вийде». Проте Green пощастило, варто було нападнику схибити на кілька міліметрів, смерті було б не уникнути. На щастя, Green вижив. Досить цікавим співпадінням стало те, що над раною на шиї репера є татуювання «Щасливчик».

Need You Tonight 

Після цього неприємного інциденту Green був потрібен час, аби переосмислити своє життя. Репер визнає, що ця подія змінила його: «Мені стало важко почуватись вільно, коли я перебуваю за межами свого помешкання. Я став набагато уважнішим. Будь-яка погана подія робить вас або позитивнішим, або негативнішим. Вона або знищує вас, або навпаки робить сильнішим», — підсумував репер.
Одразу після повернення до студії Green записав багато пісень, зокрема, «I Need You Tonight», «Just Bee Good To Green». У той же ж час до роботи над композиціями доєдналась Lily. Невдовзі Green підписав контракт із лейблом «Virgin» та отримав змогу закінчити свій дебютний альбом «Alive Till I’m Dead». «Мені подобається робити світле з темного. Незалежно від того, якою є композиція, я завжди знаходжу у ній місце для гумору. Мій гумор дуже британський, а найбільший вплив серед реперів на мене мав Biggie. Він також навіть у найнегативніших піснях знаходив місце для гумору», — каже Green.

За час своєї кар’єри Professor Green співпрацював із багатьма відомими виконавцями, зокрема, Mike Skinner, Lily Allen, Labyrinth, Naughty Boy, Thunder Catz та Cores. Репер висміює своє нездорове ставлення до відвідування лікарів та показує свої слабкі сторони у композиції «Where Do We Go», а пісню «Oh My God» із нечітким басом, синтезатором та гітарою було створено спеціально для фестивалів. «На мою думку, сучасні люди хочуть реальності, епоха яскравої та несправжньої поп-музики завершилась».
Це була дійсно складна дорога, проте зараз все виглядає так, ніби доля стала прихильною до Green, його довгоочікуваний альбом побачить світ ще до літа. «Я з нетерпінням чекаю на вихід альбому, адже це зайняло стільки часу. Моя платівка буде такою ж багатогранною, як і я сам, і я сподіваюсь, що людям сподобається. Ти мусиш повністю посвятити себе цій грі. Ти не можеш бути однією ногою тут, а іншою там. Я покинув усе, що мене відволікало, аби повністю зосередитись на своїй музиці», — каже Professor Green.